Бути відстаючим погано, особливо коли знаєш, що вартий більшого. Наприкінці 90-х Форду набридло програвати гонку в середньому класі Volkswagen і всяким Опелям. Зібравши волю та фінанси в кулак, фордівці явили світові третій Mondeo. Перевіряємо, як він намагався змінити імідж моделі на прикладі седана 2003 року.
З німецьким акцентом
Третій Mondeo тільки на вигляд схожий на хіт вторинного ринку — другий Focus. Насправді спільного у них лише елементи дизайну. Mondeo і з’явився раніше, ознаменувавши собою черговий виток еволюції дизайну New Edge. Він довший, ширший, нижчий і, як наслідок, солідніший. Все за старшинством.
Найдивніше, що це покоління Mondeo було створено лише за два роки. Наприкінці дев’яностих на це йшло зазвичай у півтора рази більше часу. Причому новий Ford був розроблений із чистого аркуша, жодних рестайлінгів.
Зрозуміло, що без допомоги комп’ютерів справа тут не обійшлася. Причому керував процесом ніхто інший, як Кріс Берд, колишній глава дизайнерського відділу Audi. Серед його робіт A8, A3, A4 Avant та малюк A2. Перейшовши до Ford, він став головним дизайнером усього європейського відділення.
Ось звідки у Mondeo ця чистота ліній. У його зовнішності нічого зайвого. Декору мінімум, поверхні прості та чисті. Проте плагіатом тут і не пахне. Mondeo аж ніяк не схожий на Audi A4 або Passat.
Суворість і простір
У салоні Mondeo теж грає в справжнього арійця. Хоча чомусь грає — європейське відділення Форда базується в Кельні, і до заокеанських дредноутів його продукція не має жодного стосунку.
Окреслений простими лініями салон лаконічний, але зовсім не нудний. Сріблясті вставки помітно пожвавлюють інтер’єр і використані в розумних межах, не подружжя засилля чорного глянцю в сучасних автомобілях. Решта пластик суто м’яка. Панель приладів – сама строгість, але до читаності ніяких претензій. У трохи зміненому вигляді ця «приборка» чудово прижилася на Ягуарах. А ось стильного стрілочного годинника, як у Mondeo, британським аристократам (мова про X-type і S-type) не дісталося.
З ергономікою проблем жодних. Усі органи управління перебувають у логічних місцях. У роботі кожної кнопки або важеля відчувається німецька ґрунтовність. Великі клавіші керування системою клімат-контролю краще не придумаєш.
Номінально Mondeo вміщує п’ятьох, але по-справжньому комфортно у седані буде вчотирьох. Передні крісла широкі, в міру жорсткі та дуже зручні. На задньому сидінні місця навалом у всіх напрямках. Недарма Mondeo обіграє Passat B5 за величиною колісної бази на 50 мм. Але через центральний тунель, що випирає, третій пасажир тут не найбажаніший гість.
А вже за кількістю опцій на квадратний метр салону Mondeo може посперечатися навіть із Audi. У списку оснащення сімейного Форда вважалися підігрів дивана та мультимедійна система для задніх пасажирів. Для передніх крісел можна було замовити електроприводи та вентиляцію. Нашому рестайлінговому екземпляру з базовим електропакетом та механічними регулюваннями сидінь такі багатства невідомі, але з урахуванням ходових якостей Mondeo це не так вже й важливо.
Комфорт та азарт
Азартно їздити європейські Форди вміли завжди. Досить пригадати моделі Escort та Sierra, причому необов’язково у версії Cosworth. Mondeo теж розуміється на хорошому драйві. Поведінка седана на прямий і поворотах можна назвати зразковим. Курсова стійкість завидна – Ford ніби прилипає до дороги. У поворотах все ще цікавіше. Кермо – з однозначним «нулем», відгуки при зміні курсу швидкі та однозначні. Mondeo швидко і невимушено заходить у будь-який віраж. Цей седан ніколи не проти запалювати.
При цьому Ford не стає умовною Alfa Romeo, для якої драйв головне, і нехай весь світ зачекає. Mondeo насамперед сімейний автомобіль. Даремно, чи городили просторий комфортний салон і 500-літровий багажник? Щільна підвіска граючи розправляється з більшістю нерівностей, перетворюючи їх на ляпанці шин і легкі поштовхи. Великі вибоїни із гострими краями ходова Mondeo не любить, але до дискомфорту справа не доходить навіть у цьому випадку. На комфорт працює і пристойного рівня шумоізоляція — мінімум занепокоєння як від двигуна, так і дороги.